Історія річки Саксагань та Деконського кута
Походження назви
Деконський кут – це народна назва (також є варіант: «Диконський» або «Диконька») меандри (вигину, кута) річки Саксагань в районі Сланцевих скель. Утворення таких вигинів русла це типовий природний процес, обумовлений геологічною будовою території. У нашому випадку така звивиста конфігурація русла є результатом залягання потужних кристалічних порід в долині річки Саксагань. Водний потік «обходив» тверді породи (кристалічні сланці), які не в змозі зруйнувати. Так утворився Деконський кут, як і багато інших у нашому залізорудному краї.
Назва кута та тутешнього селища походить від прізвища землевласниці Олени Михайлівни Деконської (Довгинцевої). До 1917 року її поміщицький маєток розташовувався неподалік Сланцевих скель, біля сучасної зупинки «Вулиця Льотчиків». Її землі межували з іншими землевласниками: Шмаковими та Галковськими. Панська садиба Деконської вже давно зруйнована та фізично не існує, але назва залишилася до наших днів.
Чому річка пересохла?
На превеликий жаль історія Саксагані досить сумна. Її сучасний стан без перебільшення можна назвати катастрофічним: річковий режим зарегульований, окремі ділянки русла фізично не існують, постійно відбуваються скиди нечистот. Сумна доля спіткала і Деконський кут: тут вже давно немає річки, а на її місці тільки суха улоговина. Але так було не завжди. Ще до початку 1970-х років Саксагань протікала по своєму природному руслу, як і багато тисячоліть тому, радуючи місцевих мешканців своєю красою та чистотою. Історія її перетворення починається у радянські післявоєнні роки.
У 1971 році на лівому березі Деконки збудували Саксаганський дериваційний тунель № 2 (СДТ 2) і пустили річковий потік по підземному шляху до Галковського кута. Потім, біля сучасної зупинки «вулиця Льотчиків» насипали високу греблю з автодорогою – так утворилася вулиця Марійська, а водотік до Деконського кута був назавжди перекритий. З часом русло Саксагані почало деградувати та пересихати, втрачаючи свою віковічну красу. Утворилася нова екосистема: озеро у формі підкови, яке повільно перетворювалося в очеретяне болото. Станом на сьогоднішній день ми маємо майже повністю сухе русло, де можна ходити пішки. Залишилися тільки могутні Сланцеві скелі та поодинокі дерева, які ще не так давно росли на березі мальовничої річки.