Це головний кар’єр Покровскої аспідної копальні – першого гірничодобувного підприємства на Криворіжжі. За даними Леоніда Семечкіна («Морской сборник №2», 1874 року) видобуток місцевих сланців вівся тут за наказом князя Г.О. Потьомкіна у 1780-х роках. Покровський аспід використовували для будівництва дахів та підлоги в казенних будівлях міста Миколаєва.

Вдруге експлуатувати родовище почали 1 вересня 1830 року за ініціативою графа М.С. Воронцова. Видобуток протривав до 1 лютого 1832 року. Про це свідчать дані унтершихтмейстера (гірничого майстра) Кульшина, надруковані у «Гірничому журналі» за 1836 рік. Вказано, що на околиці села Покровського, на землях поміщика Шмакова була заснована аспідна копальня: на правому березі річки Саксагань відкритим способом добували «ламали» аспідний та покрівельний сланці. З аспідного сланцю (аспіду) в ті часи виробляли грифельні дошки, а з покрівельного сланцю (каменю) – плитки для покриття дахів, тротуарів та облицювання фасадів. Місцевий матеріал відправляли спеціальними загонами для військово-навчальних закладів та на різні казенні будівництва у великих містах Херсонської губернії. Наприклад, у Миколаєві наші покровскі аспідні плити були вмонтовані у фасад будівлі Морського училища, а у маєтку самого власника копальні (поміщика А.Д. Шмакова) з місцевого каменю були вистелені садові альтанки та алеї; зроблені кам’яні сходи на крутому схилі річки Саксагань.

Третє експлуатувати Покровське аспідне родовище почали на початку 1870-х за ініціативою князя С.В. Кочубей та верхньодніпровського поміщика А.Н. Поля, які взяли його в оренду на 25 років у поміщиків Шмакових. Залишився докладний опис Л.П. Семечкіна, який відвідав Кривий Ріг у грудні 1873 року. Результати його дослідження були надруковані у «Морському збірнику» в листопаді 1874 року. Ось, що він пише:

«Произведения Покровской ломки были выставлены на Московской Политехнической выставке и обращали на себя большое внимание. Аспид этот употреблен также в виде плит у подножья памятника адмиралу Грейгу, открытого в Николаеве 21 мая 1873 года. В некоторых домах в Николаеве полы и ступени сделаны из этого же материала и заслуживают одобрения лиц, употреблявших аспид в дело.

На Покровских ломках построено несколько хороших домов для рабочих, здание для управляющего ломкою и конторы, и устроен склад для горного материала. Система работ принята ступенчатая, в виде уступов вдоль отвесной стены обнажения. Выломанный аспид отвозится в особых вагончиках по деревянным рельсам на складочную площадь. Обломки идут на устройство набережной вдоль правого берега Саксагани и образуют сооружение замечательно прочное, отлично выдерживающее ледоход и разлив речки.

В настоящее время Покровская ломка, к сожалению, бездействует. Рабочие распущены и из всего штата остались только русский конторщик и саксонец кровельщик. На складе материала мало. Спрос на Покровский аспид значителен, в особенности на кровельный, но потребители жалуются, что цены очень высоки».

Параметри кар’єру. Це типовий схиловий (бортовий) кар’єр, закладений на правому схилі долини річки Саксагань. Має серцеподібну форму та невеликі розміри через те, що його східна та південно-східна частина записані відвалом пустої породи (уламками сланців). Його приблизна площа складає до 500 м2 (0,05 га). Довжина та ширина: до 20 м. Вхід до кар’єру звужений. Схили дуже круті (під 90°) та високі (до 15-20 м), тому візуально кар’єр схожий на ущелину. Місцями на скельних стінах залишилися сліди шпурів від ручного буріння, а ще зустрічаються старі металеві гаки – можливо, для скелелазіння у радянські часи. Дно кар’єру заросло деревами, чагарниками та диким виноградом.